Гречаний чай: пекарня в чашці

Описи чаю зазвичай починають із туману над вершинами й легенд про імператорів. У цього чаю історія скромніша: це зерно, яке в китайських горах століттями вирощували, щоб було що їсти. Цей гречаний чай – обсмажена гречка, в якій немає жодного чайного листка. Заварюєте його, і кухня пахне попкорном, гарбузовим насінням і булочкою з духовки. Ми називаємо його маленькою пекарнею, яка вміщається в чашку.

Що таке гречаний чай і чому в ньому немає чаю?

Наш гречаний чай роблять із насіння чорної гречки. Так у Китаї називають татарську гречку, ку цяо, гіршу на смак і витривалішу родичку тієї гречки, з якої ми варимо кашу. Цю гречку вирощують у Китаї на висоті близько 1500 метрів. Вона росте там, де інші культури не виживають: на схилах із холодними ночами й бідними ґрунтами. Головний її край – Ляншань-Іський автономний округ у провінції Сичуань, де збирають близько третини всієї китайської татарської гречки. Чайного куща в цій історії немає зовсім, тому немає й кофеїну.

Як гречка потрапила в чашку

У китайських полях гречка росте дуже давно. Ще в IX столітті поет Бо Цзюї описав місячну ніч над полем квітучої гречки, і цей вірш ми взяли в епіграф. У горах Ляншаня її довго сіяли як хліб, що допомагав пережити неврожайні роки. Чаєм гречка стала пізніше, коли зерно почали обсмажувати й заварювати. Сьогодні її п’ють по всьому Китаю.

Обробка

Зерно очищають від домішок, замочують і пропарюють, а потім знімають лушпиння й обсмажують. Після пропарювання ядро стає м’якшим, лущення відкриває його, а під час обсмаження відбувається та сама реакція, що рум’янить скоринку хліба. Саме тоді з’являються горіхові й випічні ноти. Від рівності обсмаження залежить, наскільки солодким і чистим вийде настій.

Смаковий профіль

Аромат: попкорн і теплий хліб.
Смак: на старті попкорн, далі гарбузове насіння з горіховою олійністю, а у фіналі м’яка солодкість печеної булочки.
Тіло: легке й золотисте, з м’якою зерновою округлістю.

Підсумки

Гречаний чай добре п’ється ввечері, коли кави на сьогодні вже досить, і тоді, коли хочеться в чашці чогось ситного й домашнього. Його п’ють гарячим, а влітку охолодженим. Він пасує і для дітей, і для термоса на прогулянку, і для роботи о першій ночі. Розпарені зерна теж їстівні: їх можна з’їсти ложкою або додати в кашу.

Ставте чайник – булочки вже рум’яняться!